Нариси

SenSeo - Фахове виведення вашого бізнесу в Інтернет
SenSeo - Фахове виведення вашого бізнесу в Інтернет

120 років тому чернівчани пили воду з джерел та Турецької криниці

Джерело: Від і До - Погляд

У Чернівцях проклали водогін 1895 року, до цього воду підвозили та носили

Забезпечення питною водою у Чернівцях було проблемним у всі віки через складний рельєф. Оскільки грунтові води перебували переважно на великій глибині, колодязів у Чернівцях здебільшого не копали, воду завозили, а також брали із джерел. І лише понад століття тому у місті проклали перший водогін. Тож, звідки брали воду для потреб городяни, як доставляли її до осель та хто прокладав перший у Чернівцях водогін, читайте.

Турецьку криницю охороняли

Найдавніша згадка про те, звідки чернівчани брали питну воду, є в працях історика Р. Ф. Кайндля. У книжці «Історія Чернівців» Кайндль пише, що чернівчани не копали глибоких колодязів взагалі, а задовольнялися здебільшого джерелом, яке називали «Панською криницею» (Турецька криниця) ще 1787року. Облаштували це джерело належним чином тільки 1793 року. Назву «Турецька криниця» вона отримала 1797 року.

Назва «Панська», з’явилася від того, що джерело було поблизу земельно-княжої церкви (Благовіщення). Назва – «Турецька криниця», походить від того, що криниця існувала ще з турецьких часів.

Однак води тут завжди бракувало. Тому возили воду з Пруту та дорого продавали. Через це в місті почали споруджувати криниці. 1876 року їх у Чернівцях вже викопали тридцять. Однак невдовзі через те, що їх не доглядали, почали з’являтися скарги на нестачу води.

Уже 1797 року біля «Турецької криниці» виставляли варту, аби з неї брали воду тільки для пиття та приготування їжі.

За розповідями історика Олександра Масана, на розі вулиць Шкільної і Турецької поруч колись був глибокий яр, по ньому текла річечка. Вона брала свій початок в районі нинішньої вулиці Шептицького. (Це місце під Турецьким мостом, нині там заасфальтована дорога). Воду з цієї річки містяни брали для господарських потреб.

У Чернівцях навіть були такі професії як водовоз і водонос. Однак через відсутність у місті каналізації і водогону  було багато санітарних проблем. «Коли читаєш старі газети за 80-ті роки XIX ст., то знаєте, деколи просто неприємно стає, то стосувалося навіть центру».

Василь Ботушанський у книжці «Чернівці історія і сучасність» пише, що у зв’язку з інтенсивним зростанням чисельності населення міста чимраз актуальною ставала проблема водопостачання. Адже через користування води із відкритих криниць траплялися шлунково-кишкові отруєння. Лікарі говорили про необхідність централізованого постачання води з її санітарною обробкою.

Брак води відчувався, особливо при великих пожежах 1859 та 1866 років. Криниць і помп, які спорудили у різних частинах міста, а також фонтана на площі Фонтанній, теж не вистачало. Тож  згодом, після 1850 року в міському управлінні часто порушували тему забезпечення міста водою. Вперше це питання офіційно порушували ще 1857 року, 1866-1876 – обговорювали в магістраті. Планували для забезпечення міста водою використовувати ближні джерела. Та оскільки вони у посуху майже пересихали, то 1865 року розглядали варіанти про будівництво водогону з Черемошу, Серету і Пруту.

288 hist 16 02

У джерелах була цілюща вода

Історичні факти та легенди про питну воду Чернівцях подає у свої книжці «Чернівці і чернівчани» краєзнавець Іван Снігур. Зокрема він пише, що XVIII ст. у місті бракувало води. Для господарських потреб її переважно завозили. «Водоноси доставляли воду на плечах в шкіряних відрах із джерел, що за містом. Водовози підвозили в основному технічну воду. До однокінної упряжі кріпили двоколісний візок, у якому була велика дерев’яна бочка. Біля кожного будинку мала бути якась ємність для води. Проте більша частина городян не мала такого посуду, а в кого й був, то воду з нього використовувати для домашніх потреб не можна було, оскільки звідти часто пили тварини, або вона засмічувалась, або ж застоювалась і мала неприємний запах».

Щодо «Турецької криниці», то з написаного краєзнавцем, у період з 1714 до 1719 року, коли Чернівці окупував турецький гарнізон, гарнізонні війська викопали «Турецьку криницю». Зробили це, аби мати воду в достатній кількості. До речі, це була перша в усьому місті криниця. А відтак поруч із нею турки побудували свої знамениті лазні. «Їх викладали великими мідними склепаними по-гарячому, листами, вмощували на підставці з каменя і підігрівали вогнем із дров, – пише І. Снігур. – Були вони такі великі, що в одній формі могли одночасно стояти кілька чоловіків».

Відомо про ще одне джерело, звідки чернівчани брали воду для домашніх потреб. Воно було на вул. Івана Богуна. Поруч із джерелом утворилося маленьке озеро. Біля води збиралися птахи, пили воду, плюскалися. Турки дослідили джерельну воду і з’ясували, що вона має лікувальні властивості. Відтак тут прилаштували мідні ванни з підігрівом і використовували воду для оздоровлення. Лікуватися сюди приїжджали навіть знамениті турецькі вельможі. Однак, ці турецькі лазні у Чернівцях не збереглися. Коли турки відступали, вони зруйнували свої лазні. Та й лікувальне джерело довго не проіснувало. Під час одного із землетрусів у місті воно зникло. Берег озерця засипали сміттям, і понині ніхто про нього не згадує.

Ще кілька джерел із питною водою у Чернівцях були на нинішній вулиці Гагаріна. Там, де нині будинок №19. Під час забудови міста тут нічого не будували. Однак і ці джерела зникли після землетрусу 1949 року.

Ще одне місце, де можна було безкоштовно напитися води за панування Румунії у Чернівцях, був фонтан у «будинку-кораблі», який старожили ще називали «шіфою». Йдеться про будинок, який звели наприкінці XIX ст. на розі вулиць Шолом-Алейхема і Головної. І. Снігур пише, що за радянської влади у цьому будинку лева, звідки текла вода, замурували цеглою. До 100-річчя Леніна місто готували до свят і вибрали цеглу, з’ясувалося що фонтан з левом не пошкоджений. Тоді підвели воду. Зберігся навіть язик лева, звідки текла вода.

Легенда про «Турецьку криницю»

Біля криниці на площі Пресвятої Марії (раніше Турецька), довгий час православні влаштовували дійство на свято Водохреще. Крім того, воду з криниці брали для єврейської мікви – ритуального басейну іудеїв. Існує також легенда про «Турецьку криницю», про кохання турецького паші до української дівчини. «Зустрівши її якось біля криниці, де красуня брала воду, він до нестями закохався в неї та запропонував стати однією з його дружин. Горда дівчина відмовила йому. Тоді паша заборонив містянам брати з криниці воду. На другий день дівчина прийшла до криниці, але коли зраділий паша підійшов до неї, вона кинулась у криницю і втопилася».

У Резиденції Главка передбачив каналізацію

Резиденція Митрополитів, нині корпуси Чернівецького національного університету, хоча була зведена до появи у місті водогону, архітектор передбачив тут каналізацію. І. Снігур пише, що Й. Главка передбачав каналізацію в резиденції під час будівництва. Під Резиденцією є три досить високі муровані цеглою канали. Вони розходяться в  різні боки. Тунелі майже зросту людини. Проектанти залишили їх, аби гора не зсідалася, щоб не зруйнувала архітектуру. Однак, коли Чернівці зайняла радянська влада, канали використовували не за призначенням. «Москалі, коли тікали, в тих каналах заховали зброю і канали замаскували, а коли повернулися, то по тих каналах згодом проклали труби для водогону і для каналізації».  

Ольга МАКСИМЮК

Craze
AnexTour
SenSeo

CRAZE.COM.UA

CRAZE.COM.UA

CRAZE.COM.UA

CRAZE.COM.UA

cv Гід

Чернівці інфо

Буковина інфо

Буковина інфо –
Туристична інформація
про Буковину та Чернівці.

cv Гід