chernivtsi-tsentralna-ploshcha

Центральна площа

Головна / Чернівці / Визначні місця / Площі та вулиці / Центральна площа

Джерела: Чернівці – туристичний путівник ; wikipedia ; Чернівці ; "Я люблю Чернівці (ILOVECV)" ; Іван Снігур "Чернівці і Чернівчани" ; Аеролюкс Тревел

Центр Чернівців уособлює Центральна площа, у минулому площа Ринок або Рінґпляц, що є серцем міста ось уже майже два століття. Це – візитна картка нашого міста, вишукана перлина архітектурного мистецтва

chernivtsi-tsentralna-ploshcha

Площа справді є центральною – від неї як промінці розходяться врізнобіч майже всі головні вулиці міста: Головна, Руська, Університетська, І. Франка, О. Кобилянської, а також вулиці імені Міхая Емінеску і Поштова.

chernivtsi-tsentralna-ploshcha

Упродовж багатолітньої історії назва головної площі міста змінювалась неодноразово. До 1918 року вона офіційно називалася “Ringplatz”, тобто площа Ринок. Згодом (румунська доба в історії міста) їй дали назву “Piata Uniri”, тобто площа “Возз’єднання”, а після 1945 року її стали називати Червоною і вже рішенням Чернівецької міської ради від 9 березня 1949 року затверджено нову назву - Центральна площа..

chernivtsi-tsentralna-ploshcha

Ідея створення площі зародилась у самого австрійського цісаря Йосифа ІІ. У 1786 р. під час відвідин Чернівців він запропонував створити на тодішній південній околиці міста просторий майдан, де працював би ринок і можна було б проводити ярмарки. Але через те, що тоді на тому місці знаходилися розрізнені приватні ділянки близько десятка городян, які місцевій владі довелося викуповувати, створення майдану рухалося поволі. Втім, уже приблизно від 1790 р., ще до завершення впорядкування площі, тут було торжище, яке на багато років визначило характер майдану і надало йому назву «площа Ринок». А вже принаймні в перші десятиліття ХІХ ст. майдан набув статусу головного, про що зазначив цісар Франц І у своєму щоденнику під час подорожі містом у серпні 1817 р.

chernivtsi-tsentralna-ploshcha

Архітектурний ансамбль майдану Ринок, що почав формуватися на рубежі XVIII-ХІХ ст., став уособлювати нове обличчя міста. Однак справді європейського вигляду площа набула лише після спорудження тут у 40-х роках ХІХ ст. ратуші, яка назавжди закріпила за майданом статус центру Чернівців й головного осередку міського життя.

Розмови про будівництво міської ратуші велися з 1825 року і лише 19 квітня 1843 р. в присутності поважних гостей зі столиці було закладено перший камінь у фундамент майбутнього магістрату. За традицією туди вклали золоті монети та пергаментну грамоту з посланням до нащадків. Будівельні роботи велися під керівництвом окружного інженера Адольфа Маріна й наглядом камерального архітектора Андреаса Микулича. За 4 роки в центрі Чернівців постала ошатна споруда в стилі пізнього класицизму з високою баштою та внутрішнім двориком. По старій європейській традиції ратуша поєднує два об’єми: великий горизонтальний об’єм самої будівлі з акцентованим на тлі фасаду ризалітом, який увінчується рельєфним щитом з гербом міста; та вертикальний об’єм у вигляді 50-метрової двоярусної вежі з балконом і годинником.

chernivtsi-tsentralna-ploshcha

Ще одна цікава особливість чернівецької ратуші: на ній розміщено відразу два годинника. Один показує час на ратушній вежі, а інший, подарунок міського голови Антона Кохановського (1817-1906), встановлено на фронтоні будівлі. Цей годинник, циферблат якого світився вночі, мер замовив у Празі і презентував улюбленому місту під час свого повторного обрання на пост бургомістра.

До речі, А.Кохановський, справжній "батько міста" з 1866 р., очолював буковинський край найдовше в історії - 26 років. А депутатом міської ради він був протягом 42 років - унікальний випадок в історії! За його управління в місті звели гарний театр, електростанцію, великий будинок для сейму, запустили трамвай, забрукували вулиці.А у віці 88 років А.Кохановський сам попросив звільнити його від обов'язків міського голови - через поважний вік.

chernivtsi-tsentralna-ploshcha

12 листопада 2004 року у місті над Прутом народилася нова традиція: рівно о 12 годині пополудні на балкончик під годинником на ратушній вежі виходить сурмач у буковинському народному вбранні - і на всі чотири сторони світу сповіщає, що "Там, на тому боці, там живе Марічка..." Послухати безсмертну мелодію Сабадаша збирається чималий натовп чернівчан та гостей міста. Це досить символічно. Адже саме звідси, з балкона ратуші, колись промовляли до громадян трьома мовами працівники магістрату, інформуючи про події у світі та місті. До речі, влаштуватися на роботу поліцейського не знаючи принаймні трьох мов у Чернівцях зламу ХІХ-ХХ століть було абсолютно неможливо! Столиця Буковини, розатшована на перетині Сходу та Заходу, Півночі та Півдня, завжди відрізнялася незвичною толерантністю та мультикультурністю.

chernivtsi-tsentralna-ploshcha

Шпиль вежі з мідною позолоченою кулею за австрійської доби увінчувала «пташка» – двоголовий габсбурзький орел. У роки Першої світової війни, коли місто неодноразово переходило з рук у руки, «пташку» демонтували. Відтоді на шпилі змінилося чимало прапорів, як і написів на фронтоні будівлі. Але ратуша незмінно слугувала городянам центром міського самоврядування.

Поруч з міською Ратушею знаходиться будинок, який вражає навіть зовсім далеких від мистецтва та культури прибульців до столиці Буковинського краю. Практично кожен гість столиці Буковини підніме голову і спробує роздивитись розкішну фреску, що прикрашає цей ошатний будинок.

chernivtsi-tsentralna-ploshcha

У 1900-1901рр. у місті зводять одну з найгарніших споруд всієї Австро-Угорської імперії: приміщення дирекції ощадного банку в стилі віденської сецесії. "Bukowiner Sparkass" зводив Хьюберт Гесснер, учень Отто Вагнера. Багато хто впевнений - і не безпідставно - що споруди, рівній Ощадному банку, не було у всій тодішній імперії.

Будинок прикрашає фриз у вигляді мальовничо розкиданого листя, що колись було вкрите позолотою. Головний вхід стережуть два орли.

Окрасу споруди, майолікове панно, створив у 1904 році французький художник І.Лано. Митець лишив свій автограф на власному шедеврі: зліва внизу біля третіх дверей. Панно було виконано на керамічній мануфактурі Жолнаї (Zsolnay ) в угорському місті Печ. Фабричний знак цієї мануфактури ми бачимо на фасаді Художнього музею. Її вироби для декору фасадів і дахів будинків славилися особливою якістю, зокрема, й тим, що витримували низькі зимові температури.

chernivtsi-tsentralna-ploshcha

На панно зображені алегоричні постаті, - це 12 античних богів які символізували 12 коронованих провінцій Австро-Угорщини. Сама Австрія зображена у вигляді дівчини в пурпуровій хламіді в центрі панно, а Буковину символізує юнак із конем в козячій шкурі.

Художній музей вражає й не менш витонченою красою інтер’єрів, в оформленні яких віртуозно поєднані скульптура, живопис, ліпнина, вітражі, художній метал. У внутрішньому оздоблюванні будівлі брав участь знаний український художник Микола Івасюк. Його пензлю належить картина на міфологічний сюжет, яка й досі прикрашає стелю.

Експозиція художнього музею дозволяє простежити розвиток живопису на Буковині протягом двох останніх століть. Класична школа представлена полотнами Юстина Пігуляка, Миколи Івасюка, Євгена Максимовича, Августи Кохановської та інших художників, чиї твори прикрашають музеї та картинні галереї багатьох європейських міст.

Поруч з будинком Художнього музею знаходиться Румунське Культурне Товариство імені Міхая Емінеску. Цей будинок був зведений у 50-х роках XIX ст., він служив як особняк губернатора Буковини (Landespräsident); Імператор Франц Йосиф зупинявся тут під час свого візиту до Чернівців у 1855 році. Пізніше використовувався як готель «Вайс» і був викуплений румунським товариством для Румунського Народного Дому (Rumänisches Nationalhaus).

chernivtsi-tsentralna-ploshcha

За австрійської доби ряд будинків Центральної площі слугували готелями і ресторанами. Найбільш відомий серед них був готель «Schwarzer Adler» (Чорний орел) – сьогоднішній головний корпус торговельно-економічного інституту (на розі площі і початку теперішньої вулиці Університетської). У ресторані готелю полюбляли збиратися чернівецькі «вершки суспільства», а його зала слугувала сценою для театральних вистав. В готелі колись зупинявся відомий композитор Ференц Ліст. Як свідчить меморіальна дошка на фасаді, тут у 1860 р. молодий Юрій Федькович познайомився з творами Тараса Шевченка, й відтоді присвятив себе служінню українській літературі.

chernivtsi-tsentralna-ploshcha

Навпроти колишнього готелю «Чорний Орел» (на другому розі площі і теперішньої вулиці Університетської) у 1910 році постала розкішна п’ятиповерхова будівля готелю «Золотий Лев». Сьогодні тут розмістилися магазини та житлові приміщення, а також кафедри і гуртожиток університету. Про колишній готель нагадує лише барельєф лева, що завмер навстоячки у геральдичній позі угорі на фасаді кутової башти.

chernivtsi-tsentralna-ploshcha

На протилежному боці, на розі теперішніх вулиць Руської та Головної був готель «Paris» (Париж), у дворі якого також розташовувалися і конюшні. Готель «Париж» мав 10 номерів, 4 з яких були двомісні. Тут також була кав’ярня та дві стайні на 30 коней.

chernivtsi-tsentralna-ploshcha

Через дорогу від нього також знаходився готель - "Гуцул". Історія цього будинку розпочинається у XVIII столітті, коли на цьому місці стояв двоповерховий дерев’яний зруб. У середині XIX століття, коли навколишню територію почали забудовувати добротними цегляними та кам’яними спорудами, власник вирішив знести стару будівлю і на ії місці звести таку, яка відповідала б вимогам того часу та гармонійно виглядала разом із сусідніми. Так це приміщення перетворюється на триповерхове (перше на Центральній площі) з великими погребами та арочними перекриттями.

chernivtsi-tsentralna-ploshcha

Готель «Гуцул» був одним з найменших порівняно з сусідніми, хоча й мав просторий заїжджий двір – «ган», в якому подорожні торгівці, влаштувавшись на ночівлю, могли залишити своїх коней чи волів у спеціально обладнаних конюшнях.

Нещодавно кутову будівлю головного майдану відремонтували, завершились і реставраційні роботи. Зараз, як і в давні часи, тут функціонує готель (єдиний, який залишився на Центральній площі). У тризірковому “AllureInn” розміщено 30 комфортабельних номерів, які оснащені усіма необхідними технологіями.

chernivtsi-tsentralna-ploshcha

Східний бік площі колись мав назву «Узвишшя Пардіні», оскільки тут знаходилась знаменита на всі Чернівці «книгарня Пардіні».

chernivtsi-tsentralna-ploshcha

Далі на розі вулиць Кобилянської та Центральної площі й нині милує око споруда колишньої кав’ярні (тоді - із сецисійними інтер’єрами не гірше ніж у Відні чи Парижі) „Габсбург” (1898 р.). Зараз тут знаходиться відділення національного банку України.

chernivtsi-tsentralna-ploshcha

Навпроти кав’ярні (між теперішніми вулицями Ольги Кобилянської і Головної) була будівля готелю «Бель В’ю» («прекрасний вид») (1865 р.). І справді з балкону цього готелю відкривався прекрасний вид на всю площу Ринок, яка була улюбленим місцем зустрічей та прогулянок чернівчан, своєрідним „містом у місті”.

chernivtsi-tsentralna-ploshcha

У центрі площі в різні часи височіли різноманітні монументи:

В австрійський період тут звели (в 1827 році) монумент Богоматері (Чесного Хреста, Пієту). В 1924 році румунська влада замінила його на скульптурну композицію «Возз’єднання» (Unirii). В 1940 році, з приходом радянської влади, на площі височіла червона зірка, а в 1945 році ансамбль доповнився 15-метровим дерев’яним обеліском з гербами радянських республік. В 1951 році тут постала (до 1991 року) бронзова фігура Володимира Леніна. Нині на місці численних пам’ятників розбито клумбу з квітами.

chernivtsi-tsentralna-ploshcha

Попри свою давню історію, ансамбль Центральної площі набув свого завершення зовсім нещодавно. У травні 1999 року (на другій половині площі – за дорогою, яка ділить площу на дві частини) було урочисто відкрито монумент Тарасові Шевченку. До речі, рішення спорудити в місті пам'ятник українському національному пророкові Чернівецька міська рада ухвалила ще у 1914 р., з нагоди столітнього ювілею від народження Кобзаря.

З нагоди 600-ліття  Чернівців на Центральній площі встановили герби міст–побратимів, яких у Чернівців сім: Саскатун (Канада), Солт–Лейк–Сіті (США), Конін (Польща), Подольськ (Росія), Клагенфурт (Австрія), Сучава (Румунія), Назарет–Ілліт (Ізраїль).

chernivtsi-tsentralna-ploshcha

В 2008 біля входу до центру „Українська книга” на Центральній площі міста відкрито пам’ятник «Трояндам, якими підмітали тротуари Чернівців». У церемонії відкриття взяв участь онук останнього цісаря Австро-Угорщини Карл фон Габсбурґ. В основі ідеї пам’ятника лежать слова відомого німецького журналіста Ґеорґа Гайнцена, сказані ним про «золоті часи» міста: «Чернівці - на півдорозі між Києвом і Бухарестом, Краковом і Одесою - були таємною столицею Європи, де тротуари підмітали букетами троянд, а книгарень було більше, ніж кав’ярень». Пам’ятник являє собою викувані з металу три троянди, які тримає людська рука. Доповнює композицію мармурова дошка з цитатою Георга Гайнцена.

chernivtsi-tsentralna-ploshcha

 

map 000

Туристична карта Чернівців

Ми в соцмережах

cv Гід
chernivtsi

Чернівці інфо

buktour