Джерело: ukrainaincognita.com

Як правило, більшість туристів, оглянувши дерев’яні пам’ятки Панки, відразу ж прямують до Сторожинця не підозрюючи, що на південь знаходиться унікальне село з незвичайною назвою Зруб-Комарівський.

Декілька кілометрів жахливої гравійки і ви – в селі №1 всієї Буковини! Саме так, я не помиляюсь: за підсумками щорічного всеукраїнського конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку" за 2008 рік Зруб-Комарівський визнаний першим серед сіл Чернівецької області і другим серед сіл України! То ж бо, не проїжджайте мимо!

Історія села – справжні сутінки. В одному з джерел знаходив інформацію про першу згадку про село у 1610 році. Думаю, це помилка. Більш ймовірною виглядає версія про появу села на початку ХІХ століття та про його динамічний розвиток в останній чверті цього ж століття. Та і сама назва з приставкою «Зруб» означає вторинність поселення: тобто заснували його мешканці іншого села (в даному випадку Комарівців), вирубавши тут ліс і звівши в зруб дерев’яні хатки.

Дерев’яні хатки тут переважають і сьогодні. Дві церквиці – теж дерев’яні. Одна з них – церква Параскеви (1820 р.) навіть є пам’яткою архітектури місцевого значення.

Церква сама по собі симпатична: хрещата в формі трилисника із восьмигранною вежею над бабинцем. Але тільки-но «відреставрована»: мілкі зруби (з них би непоганий ламінат вийшов) вкрили лаком, верхи – як і скрізь на Буковині…

До дзвіниці руки не дійшли (поки що):

Другий храм – симпатичніший, хоча й зовсім маленький. Капличка на честь Миколая Чудотворця справді виглядає, як привезена з казки.

Справжнє дерево: в акурат складені зруби та ґонт на даху.

А ще з пагорбів, на яких розташоване село, можна побачити Карпати. Вони тут вже зовсім поруч.

Текст та фото Андрія Бондаренка