Головна / Буковина / Обов'язково відвідайте / Буковинські Карпати
Джерела: TourClub "Veslo"; Карпати.info; Буковина туристична
"Якщо б Господь Бог вирішив провести свою відпустку на Землі, то неодмінно обрав би для цього Буковину". Ця говірка австрійської доби Буковини правдоподібно підкреслює неповторні риси довкілля та історії нашого благословенного краю
"Якщо б Господь Бог вирішив провести свою відпустку на Землі, то неодмінно обрав би для цього Буковину".
Ця говірка австрійської доби Буковини правдоподібно підкреслює неповторні риси довкілля та історії нашого благословенного краю. Дійсно, для чого бігти в пошуках здоров’я Бог знає куди, за кордон? Його можна знайти в рідній державі, в Буковинських Карпатах - варто лише протягнути руку. Поєднання краси природи з легендарною минувшиною дозволить глибше пізнати цей край, заразом зміцнити здоров’я та збагатитися знаннями.
Сюди тягне на мандри, на своєрідні подвиги (екстрим) людей емоційних, чуттєвих, схильних до романтизму, з доброю уявою та фантазією. Сюди їдуть відпочити в любу пору року, попоїсти гуцульських страв, послухати "троїстих музик", сидячи біля ватри почути легенду про славних "чорних хлопців" та їх ватажка О.Довбуша. Навіть останній "матрацник" неспроста суне бодай пару кілометрів гірською стежкою з важким наплічником до найближчого карпатського горба - мабуть і він отримує якесь неусвідомлене задоволення від того, що його оточує краса гір. Що вже казати про справжніх туристів. Феномен карпатського магнетизму до кінця не розгаданий, як і феномен кохання. Доки існують Карпати - доти є натхнення на мандри, на подвиги, на творчість.
Кліматичні умови на території Буковинських Карпат сприяють відпочинку протягом усього року. Літньо-осінній період — це пішохідний, водний, велосипедний туризм. У зимовий період — гірськолижний спорт (Мигово, Німчич, Сокільське), катання на санях, також і пішохідний туризм.
Буковинські Карпати порізані поперечними річковими долинами на короткі хребти. Тому тут найбільш популярні маршрути вихідного дня (2-3-4 дні так звані короткі маршрути).
Буковина - це загадка. Буковина була, є і буде краєм туризму у його багатьох епостасях.
Перш за все слід зупинитись на Буковинських Карпатах, що пролягли по Вижницькому та Путильському районах області та геологічні утворення яких мають неабиякі туристичні можливості, пізнавальне значення й естетичний вплив. Це печера Довбуша, загадкове пасмо "Чорний Діл", скелі "Протяте каміння" та "Соколине око", численні водоспади на гірських річках, мальовниче озеро "Гірське око". В селі Усть-Путила знаходиться скеля "Кам'яна Багачка" або заклята скеля, про яку й досі живе легенда.
Гірські масиви Карпат ніби створені для альпінізму, гірського та пішохідного туризму, маршрути яких запропонують Вам туристичні фірми міста та області
Вижниччина
Вижниця — це душа Карпат. Не можна бути тут, і не полюбити цей край. I тому вабить Вижниччина до себе навесні, вабить і влітку, і будь-якої пори року. Навіть якщо ви далеко не поет, та долучившись на деякий час до поезії водоспадів і лісових карпатських пісень, повернетеся додому вже поетом. Карпати вилікують вас і вашу хвору від негараздів душу, і стомлене від шалених ритмів тіло.
Ви чекаєте на зустріч з казкою — і ви в неї потрапите, незважаючи на те, що кожний з вас прийде сюди різними стежками — комусь лікарі порекомендували гірське повітря, комусь пощастило виграти путівку до гірського пансіонату, хтось завзятий турист, а хтось просто хоче провести в Карпатах відпустку чи канікули. Запрошуємо вас до Вижниччини — вона щиро віддячить вам незабутніми враженнями.
Вижниччина розташувалася, як дитина в колисці, у передгір'ї Карпат, за течіями, оспіваних Черемошу та Сірету (який вабить своєю красою не тільки наших поетів, а ще й румунських). Оці дві річки та ще сім інших, але менших, мають сумарну довжину 191 км. Рельєф краю — передгірський, а також гірський.
Ви мандруєте гірським лісом, довкола вас всілякі маленькі і великі звірятка, яких у цих краях понад трьохсот видів, — живуть зовсім неподалік від вашої туристичної стежини. У них своє життя і до вас вони зовсім байдужі. Майже поруч бігають або поважно собі ходять куниці, косулі, олені. Вам може раптом скочити під ноги горностай — королівський звір! Або лісовий кіт. А ось величезного господаря Карпат — бурого ведмедя — боятися не треба. По-перше, він вас сам боїться, а по-друге, не так просто з ним зустрітися.
А онде неподалік заблищало веселкою джерельце. Воно не просте, а чарівне — мінеральне. Природа зачаклувала його, і воно зцілює того, хто п'є з джерела воду. А в тій воді чого тільки нема — і залізо, і сульфати, і алюміній!.. Це — урочище Лужки. Ну як, скажіть, не замилуватися в Лужках по дорозі в знамените урочище Протяте Каміння оцим не вельми стрімким водоспадом? Він не замерзає, хоча у найлютіші зими морози сягають тут за тридцять. Тому так лунко, на всі-усюди озивається довкола спадаючий дзвін чистої-пречистої води, яку в спекотну пору п'єш — напитися не можеш.
Запаси мінеральної води на Вижниччині практично невичерпні, а поблизу села з ласкавою назвою Черешеньки багатющі запаси лікувальних грязей.
Усі ці дива Буковина об'єднала у Вижницький національний природний парк, і держава дбайливо оберігає його.
Площа парку — близько 8000 га і складається з заповідної, рекреаційної та господарської зон. На його території зростає близько 600 видів рослин, 31 вид занесено до Червоної Книги. Це, зокрема, 17 видів орхідних, арніка гірська, надбородник безлистий, різні папороті. На великих площах зберігся природний ялицевий деревостан. Є невелика кількість дерев тиса ягідного. Тут — самісінький центр тисячолітніх лісів, реліктової флори цілої Європи.
Фауна в парку нараховує 486 видів, 28 видів занесено до Червоної Книги. Це зубр, ведмідь бурий, рись, кіт лісовий, лелека чорний, пугач, тритон карпатський та ін. На території б'ють джерела мінеральних вод. Особливою красою відзначається ландшафт парку.
На Вижниччину охоче приїздять любителі гірського та екстремального туризму, екзотики, дослідники етнографії та фольклору, прикладного мистецтва. У лісах полюють збирачі грибів, а на бистринах гірських річок — рибалки.
Вижницький район приймає туристів цілий рік. Тут є чим зайнятися як любителям спокійного відпочинку, так і любителям активно відпочити. У теплу пору року організовуються піші походи в гори, сплави по гірській річці Черемош на Рафт, катамарах, байдарках та інших плавзасобах, також можна зайнятися скелелазіння як професіоналам так і новачкам в супроводі досвідчених інструкторів. У зимовий період тут можна відпочити, катаючись на гірських лижах, санях.
Інфраструктура зимового відпочинку в останні два роки розвивається швидкими темпами. Крім того, що на межі Вижницького та Путильському районах, на перевалі Німчич, другий сезон функціонують два гірськолижних підйомника, планується будівництво декількох підйомників в с. Виженка недалеко від пансіонату "Зелені пагорби". В даний час Вижницький район зі своїм високим турістістско-рекреаційним потенціалом активно розвивається.
Путильщина
Путильщина — один із наймальовничіших куточків Буковини. Своєрідний, неповторний, багатий на пам'ятки історії, архітектури та природи край — він завжди щедрий на людське добро і гостинність. Район розташований на південному заході Чернівецької області, у найвищій частині Українських Карпат, на кордоні з Румунією. Серед гір у мальовничій долині лежить селище міського типу Путила, де протікає річка Путилка - найбільша притока Черемошу.
За характером рельєфу більшість території Путильщини - гірська. Тут знаходяться найвищі точки Буковинських Карпат - гори Яровиця ( 1574 м ), Жупани ( 1488 м ), Чорний Діл ( 1452 м ). Круті гірські кряжі здіймаються високо в небо. Ущелинами розноситься шум річок, у прозоро-чистих потоках грає королівська форель.
Це край віковічних лісів, де панівними породами є смерека ялина та бук. Лісова площа Путильщини — 65 тис. га, а це дуже важливо для підтримки екологічної рівноваги не тільки в Україні, а й Європі. В лісах — понад 50 видів флори: арніка гірська, медунка лікарська, звіробій, едельвейс. Деякі з них занесені до Червоної книги, такі як орлики трансільванські, білотка альпійська, соссюрея різноколірна, лілія лісова. Багатий тут і тваринний світ - карпатський олень, косуля, дикий кабан, лисиця, білка, їжак, борсук, заєць та ін.
Найвищою точкою Путильщини є гора Піп Іван висотою 1582 м , яка знаходиться в північно-східній зоні Марморошського масиву — стародавнього ядра Карпатської гірської системи. Район багатий на поклади мармуру, джерела мінеральних вод, родовища яких виявлені в с. Довгопілля, смт Путила і в с. Сарата.
Цікавою особливістю Путильщини є те, що деякі пам'ятки історії цього краю водночас є і пам'ятками природи.
На стику Путильського і Вижницького районів Чернівецької області та Косівського району Івано-Франківщини розташований перевал Німчич. 3 перевалу відкривається широка панорама гірської долини, де тече бурхливий Черемош. Ідучи цим перевалом, туристські маршрути ніяк не можуть обминути печери Олекси Довбуша — історичного свідка подій 30-40 років XVIII ст.
Тут же, на перевалі, інше диво — урочище "Протяте каміння" та "Соколиний камінь". У с. Мариничі природа витворила інше диво — Камінь Жаба.
У 52 кілометрах від райцентру біля підніжжя гори Творилець на висоті 1025 м розташувалося озеро Гірське око. Воно має форму загадкової намистини в обіймах вічнозелених ялин. Таємниця його походження до сьогодні ще не розгадана Кого не запитати, всі переповідають, що озеро старе як світ, і про нього знали ще з діда-прадіда.
У вас є унікальна можливість переночувати у справжній колибі біля озера — тимчасовому притулку з елементами сервісу, які були тут 100 і більше років тому. Перед сходом сонця босоніж першими прийдіть до озера, припадіть на коліна, вклоніться до води і освіжіться нею, напийтеся. Цілюща дія води гарантована. Колиба, в якій ви опинилися, буде вам спогадом про минувшину, а зварена тут кулеша, бануш із кукурудзяного борошна з овечою бринзою буде найсмачнішим у світі.
Cеред пам'яток архітектури Путильщини — церква Святого Василія в с. Конятин (1790), церква Різдва Богородиці і дзвіниця в с. Селятин (1630), церква Святої Параскеви і дзвіниця в с. Усть-Путила (1881), церква Святого Миколи в селищі Путила (188 Дмитрівська церква в с. Дихтинець (1871), церква Успіння Богородиці і дзвіниця в с. Розтоки (1846), церква Успіння Богородиці і дзвіниця в с Шепіт (1898).
У с.Селятин, що стоїть на самому кордоні з Румунією, є один із найдавніших дерев'яних споруд — церква XVII ст., зроблена без жодного цвяха.
Щоб відчути, чим дійсно дихає Путильщина, приїздіть після Великодня, щоб взяти участь у полонинському ході. Кожної останньої неділі травня пастухи збирають отари і відправляються у верхів'я гір, де вони пробудуть до осені. Таке дійство вже, відзначається як свято — і це треба бачити!
Трембіти сповіщають про початок свята, з гір спускають барвистому гуцульському вбранні мешканці довколишніх пастухи на конях. Лунають пісні, вихряться танці. Ватаг промов до чабанів: "Запаліть, хлопці, ватри, несіть цей вогонь полонини, та щоб не згасав він там все літо!" Дівчата співають, кроплять дорогу водою, встеляють її квітами — пастухи вирушають у гори.
Ось така вона — Путильщина, серце Буковинських Карпат.