Джерело: ukrainaincognita.com

ПОГОРІЛІВКА (1,6 тис. мешканців) - одне з найцікавіших сіл Заставнівщини. Село засновано у 1452 році вихідцями з старих поселень Мартинівка, Фуштейка та Калинівка, спалених турками. Село приваблює своєю історією, заповідними урочищами, декількома печерами та іншими природними об’єктами.

Якщо подивитися на Погорілівку з найвищої в околиці села скелі – Сопигори, то побачимо, що воно знаходиться в оточені 13 озер, 8 з яких з’єднані між собою. Назва Сопигора, за легендою, виникла у ХІХ столітті «від сап, що поскидали люди з радощів, коли дізналися про відміну кріпацтва». За іншою легендою топонім походить від того, що «коли жінки-сапальниці йшли обідати, вони скидали сапи в купу». А деякі мешканці села переконані, що назва утворилася від слова «сопіти» через те, що гора стрімка і на неї важко підніматися.

Найцікавішим урочищем біля Погорілівки є Мартинівка, що знаходиться на південний схід від села на лівому березі річки Чорний Потік. На ділянці протяжністю півтора кілометра річка щонайменше п'ять разів ховається у підземні лійки, провали та печери, то знову випірнає з-під землі. Кандидат географічних наук Богдан Рідуш, який для того, щоб дослідити русло Чорного Потоку, спускався у ці порожнини, запевняє: під землею воно сягає 3-5 метрів ширини, а висота деяких підземних галерей не перевищує й половини метра. Відтак долати цей підземний шлях доводилося, як мовиться, "на животі", ледь не захлинаючись у воді.

У Мартинівці річка Чорний Потік виходить на поверхню, де, впираючись у гіпсовий схил, що являє собою ботанічний заказник, утворює велике рукотворне озеро. Дно водойми, як стверджують місцеві перекази, ховає чимало таємниць, зокрема будинки давніх трипільців. Коли дамбу ставка лише облаштовували, то бульдозери вигортали з-під землі цілі трипільські горщики з поліхромним розписом, вартість яких неможливо оцінити грошима. Перше, що впадає у вічі, – провалля печери у схилі, який чорніє на тлі безмежного неба. Печера з однойменною назвою має довжиною 80 метрів, амплітуду 5 метрів, площу 200 квадратних метрів та висоту гроту 2 метри 20 сантиметрів. Вона є карстового походження, має два виходи, розташовані поруч у стрімкому схилястому правому схилі долини річки за 30 метрів над днищем долини. У печері мешкають кажани та лисиці. В минулому в урочищі існували поселення трипільської, лукашівської, слов'янської та давньоруської культур. У 1960 році експедицією Чернівецького краєзнавчого музею тут виявлено рештки наземних дерев’яних жител та дерев’яної церкви XII - XIII століть.

Текст та фото Андрія Бондаренка

Погорілівка. Повну розповідь читайте на сайті