Джерело: ukrainaincognita.com

Cело УСТЬ-ПУТИЛА знаходиться при впадінні річки Путилка у Черемош. Відоме з XVIII століття, як Межибрідки, а пізніше, як Устє-Путилів.

Село в першу чергу знайоме завдяки пам’ятці природи – скелі Закам’яніла Багачка. Скеля розташована ліворуч від дороги і являє собою геологічне утворення пірамідальної форми висотою 30 метрів, шириною в основі 12 метрів, і справді нагадує постать людини.

Закам’яніла Багачка - рідкісний випадок форми вивітрювання, проте у місцевих мешканців її поява овіяна легендою.

За цією легендою, у давні часи жила на цьому місці зла і заможна жінка. І дізналася вона про те, що у сліпої старої бабусі є молода донька неземної краси, і вирішила взяти її в рабині. Одного разу пришла голодна бабуся до багачки та каже їй: «Верни мені дитятко моє, щоб хлібом мене догодувало до смерті. Я ж бо темна, стара, нездужаю». Багачка засміялася, взяла з під ніг великий, як бухань хліба, камінь, і протягнула старій жінці. Взяла жінка камінь та й каже багачці: «Аби ти сама стала каменем!», і багачка відразу перетворилася на скелю. Так і стоїть кам’яна багачка скелею над Черемошом, нагадуючи про наслідки людської жадності і знущання над бідними.

Трохи схожу легенду авторства Степана Петращука можна прочитати біля самої скелі.

Австрійські колоністи називали скелю «Єпископ». Вершина скелі нагадувала їм єпископську корону.

До архітектурних пам’яток Усть-Путили належать дерев’яна церква Святої Параскеви і дзвіниця, розташовані при дорозі у центрі села. Побудована у 1881 році, церква ввібрала у себе усі атрибути типового для Буковини галицького храму: гранчасті наву і вівтарну частину, прямокутний бабинець, майже однакові за висотою восьмигранні шатрові верхи, невелике опасання навколо стін. Приємним є те, що церква виглядає по-справжньому дерев’яною: під бляху заховані лише шатри верхів, деревина окрашена у зелений колір.

Але в цьому розі почалася реставрація церкви. Скоріш за все, через декілька місяців ми побачимо її оббиту свіжим не пофарбованим деревом по аналогії із церквами в сусідніх Мариничах і Петрашах.

Дзвіниця:

Напівдерев’яна плебанія, здається, виглядає куди привабливішою за церкву:

Текст та фото Андрія Бондаренка