Джерело: ukrainaincognita.com

Перевал Джоголь – Верхній Яловець – Нижній Яловець – озеро Гірське Око

Сюди майже ніхто не їздить. Інформацію про цей найвіддаленіший куточок Буковинських Карпат ви не знайдете в путівниках. Важко знайти її і в Інтернеті.

Але, не зважаючи на відсутність доріг і транспортного сполучення, дістатися сюди можна. Можна і потрібно! Бо незабаром може бути пізно: або все тут взагалі зникне, або (що менш ймовірно), цивілізація дійде і сюди.

Нажаль, поза нашою увагою сьогодні залишаться багато цікавинок цього забутого краю: купола радіолокаційної станції на Памирі, дерев’яні австрійські клаузи, село-примара Сарата, «український Магадан» Перкалаб, хребет Чорний Діл… Це все буде наступного року. Цікавого – потрошки. Отже, якщо маєте власний лісовоз чи старий совковий УАЗік, то поїхали!

Спуск з перевалу Джоголь ще страшніший за підйом. Гравій та великі груди каміння, особливо у дощову погоду, роблять спуск вельми небезпечним. Саме так погода дісталася і нам: дрібний дощик, що обіцяв перетворитися на велику грозу. Але відступати було неможливо. Слава Богу, що в цей день до мене приїхали двоє друзів з Києва: Богдан і Наталка. Якщо б не вони, то моя «Dacia», напевне, назавжди б залишилася тут, на березі Яловичори.

Спустившись з перевалу, опиняємося в маленькому селі Верхній Яловець. Дорогу кожну сотню метрів перетинає річка Яловичора. Мости хоч і не призначені для легкових автомобілів, але перші з них ми потихеньку долаємо:

В центрі Верхнього Яловця є деякі натяки на цивілізацію: магазин і маленька церківка (дивно, що не дерев’яна). Є також обладнане місце для відпочинку туристів з лавочками та окультурене дерев’яною спорудою джерело.

 Текст та фото Андрія Бондаренка

Terra inkognita Буковинських Карпат. Повну розповідь читайте на сайті