Джерело: ukrainaincognita.com

ВИЖЕНКА (колишня Верхня Вижниця), що знаходиться відразу за Вижницею – ворота справжніх Буковинських Карпат і Гуцульщини, відома з ХVIII століття. В австрійські часи вона була відомим курортом, куди багаті туристи із усіх куточків імперії приїжджали відпочити, оздоровитися, подихати свіжим повітрям та познайомитися з гуцульськими традиціями. Сьогодні до Виженки повертається колишня курортна слава: село вже отримало негласний статус центру зеленого туризму Буковинських Карпат.

Заблукати в Виженці майже неможливо. З Вижниці до перевалу Німчич через усе село йде асфальтована дорога, яка і є центральною і єдиною вулицею села. Вулиця, майже змійка, в’ється долиною однойменної річки Виженка, притоку Черемошу, то примикаючи до неї впритул, то перетинаючи її, то віддаляючись від неї. З обох боків вузька долина оточена горами, на схилах яких розташувалися домівки місцевих мешканців, бази зеленого туризму, церкви і каплички.

Ближче до центру села біля впадіння у Виженку струмка Лисковець, праворуч від дорого побачимо стежинку, яка через декілька хвилин підйому нагору приведе нас до церкви Івана Сучавського – пам’ятки дерев’яної архітектури національного значення.

Побудована у 1792 році та освячена на честь шанованого серед буковинців святого, канонізованого у 1549 році, церква являє собою справжній шедевр буковинської школи дерев’яного зодчества. За легендою, церква побудована на місці, де раніше стояла капличка, збудована на згадку про перемогу селян над ордами хана Батия.

Храм Івана Сучавського, одноверхий і тризрубний, є твором гуцульської школи, перехідним типом від «хатнього» до «купольного». Схему церкви «хатнього» типу порушує розширення даху над навою, а сам верх фактично має три заломи: чотиригранний та два восьмигранних, і увінчаний декоративною главкою. Подібні главки мають вівтарна частина та бабинець. Церква оточена широким опасанням.

Наприкінці ХІХ століття до південної стіни вівтаря прибудовано невелику рублену різницю, а у першій половині ХХ століття – каркасний притвор до західної частини бабинця. У 1970 році здійснено суцільну реставрацію пам’ятки, внаслідок чого їй повернуто первісний вигляд та підвищено рівень цілісності й завершеності. А в результаті останньої реставрації вже в роки незалежності вид церкви, нажаль, було зіпсовано: ґонтовий дах було замінено бляхою.

Текст та фото Андрія Бондаренка

Виженка. Повну розповідь читайте на сайті