Джерело: ukrainaincognita.com

Волоку не відвідують туристи. По-перше, вона лежить відносно далеко від шляхів сполучення: у п’яти з половиною кілометрах від траси Чернівці – Вижниця. А по друге, дорога сюди ну дуже складна: більше ніж на другій передачі аж ніяк не поїдеш! Але ж яка ця дорога!

Поворот на Волоку знаходиться не доїжджаючи Вашківців. Дороговказу немає. Жахлива грунтівка повільно віднімається вгору. Навколо – зелені пагорби: Буковинсько-Покутські Карпати тут лише починаються.

І ось вона, Волока!

Тут, на вершині пагорба знаходиться ще один шедевр буковинської дерев’яної архітектури – Успенська (за іншими даними – Миколаївська) церква, яка датується 1784 роком.

Церква – «хатнього» типу, але не схожа на своїх родичів у сусідній Кіцманщині. Відрізняє її від інших унікальна побудова стін, верхня частина яких нібито завалюється у середину, утворюючи по периметру падугу, що утримується врубками на кутах.

Первісно церква стояла поблизу Вашківців, а на початку ХІХ століття була перенесена до Волоки. Тоді ж церкву було перебудовано: розширено боковими зрубами та добудована частина притвору. Церква накрита високим дахом з крутими скатами та великим виносом, вкритим бляхою. Високі стіні церкви оббиті тесом.

Дзвіниця:

Церква і дзвіниця разом:

Текст та фото Андрія Бондаренка