Джерело: Від і До - Погляд

Практично під самим кордоном з Румунією заховалась невеличка Біла Криниця Глибоцького району. Село дуже малесеньке і за останні 10 років населення ще скоротилось — зі 140 мешканців залишилось лише 80 (!). Всіх людей можна розмістити на одній вулиці. Та це не заважає Білій Криниці бути одним з культових місць на Буковині, адже саме це малесеньке село — свята земля для старовірів.

Директор музею села та екскурсовод Оксана Дядюшка розповідає, такій назві село завдячує воді у криницях — вона майже білого кольору, адже з вапном та солодкувата на смак.

- З кінця XVIII століття і до наших днів Біла Криниця є центром руської старообрядної церкви, - каже О. Дядюшка. Найперша згадка про старообрядців датується 1450 роком. Рятуючись від переслідувань з боку московської влади, частина старовірів оселилась на Буковині. Таких родин було 22. Прибували вони звідусіль: з Причорномор`я, Молдавії, Валахії, Бессарабії.

І нині там є величезний митрополичий Успенський собор, побудований 1900-1908 роками. На його будівництво витратили колосальну на той час суму — півмільйона золотих російських рублів. Практично всі матеріали завозили безпосередньо з Москви.

- Його будували у жіночому монастирі, — зазначає О. Дядюшка. — Точно невідомо, коли цей монастир був збудований, але перша згадка про нього датується серединою XIХ століття.

В оформленні собору переважають риси російської архітектури, однак біля собору — типово українська Козьмо-Дем`янівська церква, побудована наприкінці XVIII століття.

На жаль, від колишньої величі столиці старообрядництва залишилось мало що — лише два храми, котрі вражають поодиноких туристів. Багато культових споруд старообрядництва зруйнували більшовики. Але люди тут і досі є вірними своїм звичаям, адже лише так можна вберегти село від цілковитого забуття.