Джерела: ukrainaincognita.com

Одна з перших згадок про місто датується 1158 роком. За правління князя Ярослава Осмомисла тут було побудовано фортецю Городок-на-Черемоші. Навколо фортеці стояло дві вежі, на яких чергували вартові. У 1259 році фортецю зруйнували монголо-татарське військо під керівництвом Бурундая, і з двох веж залишилася лише одна. За однією з легенд, ця вежа й дала назву поселенню – «Вежниця». За другою легендою назва «Вижниця» погодить від вишень, яких тут дуже багато. За третьою («Возниця», «Важниця») – від слів «віз» або «вага», пов’язаних з торгівлею, а за четвертою назва поселення пов’язана з висотою та навколишніми горами.

Офіційною ж датою заснування Вижниці є 1501 рік. Саме в цьому році місто вперше згадується у книжці молдавського літописця Йона Нікульче. Літопис свідчить, що за часи Штефана Великого після перемир’я з поляками польський король подарував І.Тевлуту ряд сіл, серед яких згадується і Вижниця. В 1767 році молдавський господар видав йому грамоту на право торгового містечка. У XVIII столітті Вижниця вже була одним з найбільших поселень у Буковині. Але найбільшого розквіту містечко зазнало за австро-угорських часів, коли місто стало найважливішим торговим пунктом Буковини, пов’язаним з лісовим господарством. А у 1885 році Вижниця стає повітовим центром – резиденцією повітового уряду і повітового суду.

Розвиток торгівлі й ремісництва призводить до того, що протягом ХІХ століття Вижниця стає майже суцільно єврейським містечком. К 1900 року євреї Вижниці складали понад 80 відсотків населення міста. Звідси виводить своє коріння пізній хасидизм – містична течія у новому іудаїзмі. Саме в горах навколо відбувалося духовне становлення засновника хасидизму, проповідника, цілителя, а в майбутньому і пророка, Баал Шев Това (справжнє ім’я – Ізраїль Бен Еліезер). З рештою, в Вижниці сформовано один з напрямків хасидизму – Вижницький, започаткований цадиком Менахемом Менделем Бен Хамом Хаґером.

Текст та фото Андрія Бондаренка

Вижниця. Повну розповідь читайте на сайті