Джерела: Чернівці – туристичний путівник ; Чернівецький національний університет ; bogoslov.cv.ua ; wikipedia

На початку 1860-их років владиці Євгенію (Гакману), завдяки своєму авторитету, вдалося ініціювати розгляд питання щодо надання місцевій православній церкві статусу окремої митрополії, а також добитися дозволу на спорудження нової величної архієрейської резиденції. 20 серпня 1863 року Франц Йосиф I своїм указом затвердив план будівництва майбутнього архітектурного шедевру — Резиденції митрополитів Буковини і Далмації. Автором грандіозного проекту став молодий чеський архітектор Йозеф Главка. Одночасно було прийнято рішення й про будівництво Трьох-Святительської (семінарської) церкви, як невід'ємної частини архітектурного ансамблю.

Храм на честь Трьох Святителів Вселенських — Василя Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста — почали зводити 19 квітня 1867 року, коли владика Євгеній (Гакман) урочисто заклав наріжний камінь.

Будівництвом церкви (1882) фактично було завершено спорудження всього архітектурного ансамблю резиденції. Діючий храм обслуговували студенти-богослови та їх викладачі-наставники.

П'яти-купольну, з конхою, церкву зведено у візантійському стилі з елементами еклектики. Цегляна культова споруда у плані являє собою витягнутий зі сходу на захід прямокутник з абсидою й примикаючими до неї напівкруглими приміщеннями. Основою центрального куполу служить барабан, оформлений аркатурним поясом з вітражами, та карнизами. На куполах встановлено, стилізовані «константинопольські хрести» (герб Константинопольського Патріархату).

Парадний вхід має вигляд порталу з аркою та колонами. Крім того в оздоблені ризаліту присутні вітражі, різьблення по каменю, карнизи. Завершенням служить величне п’ятиглавіє, вінцем якого є масивний кам'яний «константинопольський хрест», в якому щоправда також є ознаки відразу кількох типів — грецького, мальтійського, кельтського.

Художнім розписом церкви займалися маляр-професор із Відня Карл Йобст та буковинський митець Епамінандос Бучевський. Пензлю першого належать біблійні сюжети: «Різдво Христове», «Воскресіння Христа» і «Сходження Святого Духа», а також чотири Євангеліста, що розміщені на бокових стінах та в абсиді вівтаря. Інший розмалював інтер'єр геометричним орнаментом, що нагадує малюнки буковинських писанок, килимів, рушників. Іконостас вирізьблений з липи буковинськими майстрами.

Завдяки чудовій акустиці до храму залюбки приходили послухати службу чернівецькі шанувальники церковного співу, які нині знову отримали таку нагоду.

У храмі студенти-богослови проходили богослужбову практику. Цікавим є той факт, що навіть під час Першої світової війни навчальний процес не переривався. Проте, так тривало лише до 1944 року.

В радянську добу, до 1981 року, у храмі було розміщено обчислювальний центр (ОЦ) університету, де знаходилась одна із перших радянських обчислювальних машин (ЕОМ) “Мінськ-4”, власне, саме так у той час називали комп’ютери. Ректорат університету доклав усіх зусиль для того, щоб зберегти святиню. Зокрема, на стінах храму зберігся автентичний розпис, не було навіть зрушено з місця іконостас.

У 1981 році електронну техніку було перевезено в інше приміщення, а у храмі розпочато реставраційні роботи, котрі продовжувались до 1985 року. В цей період було поновлено декоративний орнамент та ікону Зішесття Святого Духа на Святих Апостолів, котру з часом зіпсував грибок.

Вся купольна частина храму є автентичною, як і іконостас 1882 року.

З 1985 до 1991 року у храмі функціонував історико-культурний центр.

З 1991 року на великі свята у храмі дозволили звершувати святкові богослужіння, а з відновленням у структурі університету теологічного відділення – було відновлено богослужбову практику, на той час лише чотири дні на тиждень.

3 вересня 2003 року в храмі відновлено постійні богослужіння, котрі звершують викладачі та студенти Богословського відділення.

24 серпня 1963 року храм визнаний пам'яткою архітектури національного значення. 28 червня 2011 року церкву, як складову частину архітектурного ансамблю Резиденції митрополитів Буковини і Далмації, було включено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО