Джерела: Чернівці – туристичний путівник ; Wikipedia ; Аеролюкс Тревел

Перші вірменські імігранти з’явились на Буковині в середині  XIVст., це були вихідці з Кілікійського царства. Купці йшли на Захід торговими шляхами: молдавський шлях вів від Криму до Кам’янця -  привів їх на береги  Пруту. У  вірчій грамоті католікоса Теодороса ІІ від 13 серпня 1388 року серед інших згадуються вірменські парафії на Буковині: у Сіреті та Сучаві. Хоча в самих Чернівцях вірмени з'явилися лише в ХІХ ст.

У 1820 році у Чернівцях проживала 31 вірменська католицька родина. Спочатку свого храму в них не було. В 1833 році під час візиту до Чернівців вірмено-католицького архієпископа Самуеля Стефановича громада звернулася з проханням надіслати вірменського духівника. Склавши список парафіян, архієпископ звернувся до цісаря, однак прохання задовольнили лише в 1836 році.

Служба початково відправлялася у католицькому костелі, однак парафія зростала, до неї належало 51 село та 600 прихожан. Потрібен був храм. Для його спорудження створили комітет, який 25 квітня 1865 року звернувся до синів і дочок вірменського народу з заявою про матеріальну підтримку будівництва.

В списку жертводавців першим номером йде сам цісар Австро-Угорської імперії Франц Йосиф (1000 крон)  та його дружина і від себе додала ще 100 крон. Так церква отримала вінценосного патрона. Великі внески зробили місцеві поміщики. Та грошей катастрофічно не вистачало. Створили лотерею, та білети розходилися мляво. Час йшов. У 1869 році на будівельному майданчику, подарованому вірменам Чернівцями, заклали наріжний камінь. Для його проектування був запрошений чеський архітектор Йозеф Главка, який тоді працював над Резиденцією Буковинських митрополитів. Проект довелося змінити: занадто він був дорогий. Середню вежу зробили нижчою, не такою імпозантною, як на плані. На двох бічних вежах не з'явилися відкриті галереї навколо. Дах мав бути покритий черепицею за зразком Чернівецького університету.

Вірменська громада таки освятила диво-храм  на честь Святих Апостолів Петра і Павла 9 жовтня 1875 року. Але іронія долі: поки храм будувався, вимирала вірменська громада. Тому в освяченому храмі  правили по черзі з вірменами ще й римо-католики.

Храм в плані - латинський хрест: основна нава та дві бокових. Дві високі вежі - справжня окраса споруди. В архітектурній композиції Вірменської церкви Йозеф Главка оригінально поєднав елементи романського, візантійського й готичного стилів, характерні для середньовічних буковинських монастирів, із традиціями вірменського культового зодчества. Завдяки чудовій акустиці храм від самого початку використовували як концертну залу: тут влаштовували вечори церковного співу і музики, звучав орган.

Вірменська громада Чернівців, а з нею і храм проіснували до другого приходу радянської влади у 1944 році. Тоді були заарештовані практично всі заможні чи просто освічені вірмени, які попередньо не встигли чи не захотіли покинути край. Після масової еміграції та арештів церква Святих Апостолів Петра і Павла втратила майже всіх своїх прихожан. Останній настоятель  десь приблизно 1946-го виїхав чи то до Сучави, чи до Бухареста.

Після цього більшовицька влада закрила храм, і на довгі десятиліття унікальна архітектурна пам'ятка була перетворена на склад. А серед обивателів розпустили плітку, буцімто в цій церкві повісився священик і там ніколи не правилася служба. Легенда, як не дивно, прижилася.

Після десятиліть варварства у 80-х роках ХХ століття методом народного будівництва було розпочато її реставрацію. Враховуючи архітектуру і особливо унікальну акустику, тут вирішено було створити зал органної та камерної музики. У 1992 році споруда пережила своє друге народження і церква була передана обласній філармонії не тільки як пам’ятка архітектури, але й як зал органної та камерної музики. У церкву приїжджають зі своєю програмою не тільки українські, а й зарубіжні виконавці. У будівлі такого типу музика звучить особливо прекрасно.

18 серпня 1992 року відбулось урочисте відкриття залу органної та камерної музики, присвячене 1-й річниці Дня Незалежності України. Орган для органного залу був виготовлений на фірмі „Rieger-Kloss” (м. Крнов, Чехословаччина). Проспект органа чудово гармонізує з інтер’єром залу та загальною архітектурою церкви, утворюючи з ними єдиний ансамбль.

Колись перед храмом стояли статуї апостолів Петра та Павла, які в 70-их роках минулого століття  зникли: залишилися лише постаменти. В 2008 році апостолів випадково знайшли на занедбаній могилі кладовища на вулиці Зеленій. 12 липня 2010 року відбулося урочисте відкриття відновлених скульптур святих Святих Апостолів Петра і Павла біля Вірменського храму. Скульптури відреставровані заслуженими скульпторами, членами Національної спілки художників України П. Лемським, М. Лисаківським та Д. Горшковським. Освячення відреставрованих пам’ятників здійснив священнослужитель Вірменської Апостольської Церкви о. Нерсес Шахназарян.

В останні роки Вірменська церква стала улюбленим місцем молодят для організації урочистої шлюбної церемонії.