Поряд з Театральною площею, позаду за колишньою Торгово-ремісничою палатою у прямокутнику чотирьох вулиць (Грушевського, Котляревського, Міцкевича та Ватутіна) знаходиться монументальна кам’яниця, у якій сьогодні розмістилась  обласна адміністрація.

Цивільний суд Буковини до початку 20-го століття не мав свого власного приміщення. В першій половині та середині 19-го ст. суд знаходився безпосередньо у тюрмі, збудованій в 1812 — 1816 роках на Австрійській (нині Соборній) площі Чернівців, а з 1874 року — в одному із залів резиденції буковинських митрополитів. У 1898 р. було прийняте рішення про будівництво окремого приміщення суду по вулиці Шкільній, яке не було втілене в життя. Обговорювалось навіть питання виселення греко-православної школи (зараз середня школа №2) з метою розміщення там суду.

Лише у 1899 році було обране місце для будівництва приміщення судової палати, або палацу юстиції, як її ще називали.

Проект було замовлено віденському архітектору Францу Сковрону. Розпочали будівництво у квітні 1905 р., вели його Коритнянський, Ґісенберґ та Маркус Кісленґер - власник фірми "Патріа", яка виготовила екстра-цеглу з поливою спеціально для цього палацу. В результаті зусиль архітекторів та будівничих було зведено величну споруду — палац юстиції, яку було освячено 7 жовтня 1906 року. Тоді тут знаходилися крайовий суд і палата адвокатів.

Автор проекту у загальному образі споруди стилізував ренесансний флорентійський палац XV ст., але переосмислений у дусі модерну.Споруда чотириповерхова, прямокутна у плані, розмірами 88.7 на 45.4 метрів, з двома внутрішніми двориками, площею по 580 квадратних метрів кожний. Красиві пропорції, близького до флорентійського стилю споруди, підкреслені тонким членуванням елементів і деталей поверхів, які через елегантні колони гармонійно поєднані з вікнами.

В облицюванні зовнішніх стін будівлі використана червона та зелена глазурована цегла, фасад прикрашають різнокольорові майолікові вставки з квітами і написами латинню «lex» – закон. Палац охороняють ("від брехні та кривди") два величних леви, що  сидять по боках головного входу в будівлю. Кожен з них притримує перед собою передніми лапами картуш. Саме тому цю кам’яницю ще називають «будинком із левами».

Це одна з найкращих споруд міста, від якої тамує подих.