Промінцем від Центральної площі тягнеться вулиця О. Кобилянської – єдина у Чернівцях пішохідна вулиця, де можна прогулятися, посидіти у кав'ярні чи ресторані, придбати сувеніри та брендові речі.

Дата народження тодішньої Молодіївської, а пізніше Панської вулиці відома точно: в 1786 році на розі Центральної площі та теперішньої вул. Кобилянської був закладений перший мурований будинок, а перед тим на його місці довелося викорчувати чимало пеньків. На початку XX ст. старожитні хатки були витіснені дво- і триповерховими стильними кам'яницями, а саму вулицю забрукували. Ще живі ті чернівчани, котрі пам'ятають, як вулицю Панську двірники мили по кілька разів на день водою з милом, а торгівки, що приносили сюди крам з приміської Роші чи Монастериської, мусили гарно витерти ноги, перш ніж ступити на цю бруківку. І брудним підводам, що приїжджали у місто з навколишніх сіл, заборонено було рухатися чернівецьким VІР-кварталом.

Одразу на початку тодішньої Панської вулиці у 1898 р. постала розкішна кам'яниця, у якій розташувалась елітна  кав'ярня «Габсбург». Пізніше тут був заснований «Клюб шанувальників кави», де шановне панство полюбляло за філіжанкою кави вести бесіди на шляхетні теми. Така атмосфера сприяла народженню поетів, філософів і музикантів. І ця атмосфера підкупила Лесю Українку, яка вперше пила каву саме у Чернівцях.

Споруда колишньої кав'ярні «Габсбург» надзвичайно гарна. Її кут, що виходить на Центральну площу, увінчує граційна вежа, а на фасаді по вулиці О. Кобилянської над вікнами першого поверху усміхнені маскарони чергуються з маскаронами бородатими та суворими. Сьогодні у цій будівлі знаходиться управління Національного банку України.

Запрошує туристів до знайомства з різними архітектурними стилями Європи ХІХ ст. будинок під № 22, побудований у стилі історизму, а замкнутий простір його двору схожий на патіо міського палацу епохи ренесансу.

Цей будинок належав родині принца Гогенлоє - намісника австрійського імператорського дому. На початку минулого століття тут знаходилась румунська національна община “Дачія”.
Цікавим в історичному та архітектурному плані є будинок № 23. На головному фасаді, між вікнами другого поверху, зберіглося зображення Св. Флоріана – покровителя пожежників і захисника людей від вогню. Тут була пожежна команда, а у дворі стояли пожежні фіри. Сьогодні внутрішній дворик прикрашає відреставрована дерев'яна веранда – одна з небагатьох, що залишилась в Чернівцях з початку минулого століття.

Посередині вулиці О. Кобилянської знаходиться будівля колишньої Дирекції володінь Православного релігійного фонду. Нині тут розмістився  краєзнавчий музей, заснований ще у 1863 році, – один з найстаріших музеїв України. У його фондосховищах зберігається майже 90 тис. експонатів: колекція стародруків, у тому числі Острозька Біблія Івана Федорова; велика та гарно підібрана збірка етнографічних матеріалів, нумізматики, писанкарства, предметів побуту населення Чернівецької області; дуже цінна колекція пам’яток археології та багато іншого.

Поруч з Краєзнавчим музеєм знаходиться одна з наймонументальніших споруд міста –  Кафедральний собор Святого Духа. Перший камінь у його фундамент був закладений у липні 1844 року. Будівництво велося під наглядом крайового інженера А. Маріна та віденського архітектора А. Рьолля, а у 1860 році за проектом Йосефа Главки було перебудовано фасад храму. Через 20 років після початку робіт у липні 1864 р. владика Євген Гакман освятив Кафедральний собор. Проте внутрішні оздоблювальні роботи продовжувались аж до кінця століття. Так, ще у 1892-1896 рр. група художників із Відня розписувала стіни.

У Кафедральному соборі зберігається ряд православних реліквій: раки з частинками мощів святої великомучениці Варвари, святого великомученика Пантелеймона, преподобного Іова, ігумена Почаївського; виносний дубовий хрест із часткою Животворного Древа, освячений у храмі Воскресіння Господнього в Єрусалимі. У березні 2006 року біля собору було встановлено пам’ятник першому митрополиту Буковинської православної митрополії Євгену Гакману.

Не можна обминути увагою по правій стороні вулиці Польський народний дім (будинок № 36), вирішений у стилі барокко з мотивами ренесансу, який об’єднував декілька товариств польської громади Чернівців. Нині у ньому працюють музична школа № 2 та обласне товариство польської культури імені Адама Міцкевича.

Панська вулиця також відома своєю аптекою, що знаходиться неподалік від Польського дому майже на розі з Кафедральною вулицею. Саме до її столітнього ювілею тут відкрили аптеку-музей. Крім чудової збереженої ліпнини на стелі та стінах, там можна побачити дивовижні горщики з ліками, наприклад, старовинну ступку з валідолом, різноманітні медичні прилади сторічної давнини. Музейні експонати вдало поєднуються з сучасними вітринами: адже тут можна також придбати і медичні препарати.

Майже у самому кінці вулиці О. Кобилянської знаходиться один із осередків багатонаціонального культурного середовища «габсбурзьких» Чернівців – Німецький Народний Дім. Він був збудований у 1910 р. за проектом судетського німця Густава Фріча. Обраний ним стиль можна визначити як модерн з мотивами німецької народної архітектури, переосмисленої в дусі неоромантизму.

Відомий публіцист Ізраель Халфен колись так описав цей заклад: «На Панській вулиці урочисто стоїть Німецький Дім з ошатними фронтонами, чорно-біло-червоним мальовидлом на стінах й облицьованою деревом пивничкою на першому поверсі». Тут знаходилися кав’ярня та ресторан, де можна було зануритися в атмосферу справжньої німецької кнайпи. Крім того, Дім мав велику старонімецьку залу, яку охоче винаймали громадські та приватні товариства для проведення різноманітних заходів.

У наш час в історичній будівлі Німецького Дому діє Товариство австрійсько-німецької культури «Відродження», яке розмістилося на першому поверсі у правому крилі. На верхньому поверсі будинку знаходиться меморіальний зал Ґеорґа Дроздовського – видатного австрійського письменника, уродженця Чернівців.

З нагоди 600-ліття міста на вулиці О. Кобилянської біля Палацу урочистих подій встановили незвичний пам’ятник – ковану карету. Її виготовили й подарували Чернівцям п’ятеро ковалів. Працювали над каретою більше року. Щоби виготовити карету, хлопці знайшли архівні документи, за якими викували подібну. Але додали до неї чимало кованих елементів – троянди, скриню з монетами. Чернівчани оцінили такий незвичний пам’ятник і тепер це одне з найулюбленіших місць для фото.

Тоді ж, у 2008 році, вулицю прикрасили (своєрідний пам’ятник та знак любови буковинців до своєї малої вітчизни) написом з назвою міста кількома мовами – українською, німецькою, румунською, ідиш, польською (на початку ХХ сторіччя тут жило 15 тисяч поляків), російською… (Чернівці – Czernowitz – Cernăuţi – Czerniowce – טשערנאװיץ – Черновцы)

Вулиця О.Кобилянської, ця архітектурна, духовна і найулюбленіша "артерія" Чернівців, з нагоди 600-річного ювілею міста набрала нового вигляду, стала ошатною, напрочуд красивою і знову приваблює і ніби кличе на прогулянки, де призначаються ділові побачення і романтичні рандеву, зустрічі друзів, відбуваються різні фести, презентації та виставки.