Джерело: Від і До - Погляд

У середині ХІХ століття Чернівці активно розросталися. Цей процес зумовив потребу у громадському транспорті. Первістком у цьому стали фіакри.

Своїй появі у Чернівцях вони завдячують Марціану Юркевичу. У нашому місті він заснував цей вид транспорту 1838 року. Золотий час екіпажів припав на 60-ті роки позаминулого століття. За десятиліття фіакри розвинулися так, що 1872-го їх налічували 68.

Чимало пасажирів у ті часи скаржилися на брудні екіпажі та неохайні візки. Та попри це, фіакри були єдиним муніципальним транспортом. Тож чернівчани вибору у засобі пересування не мали. Хоча, як стверджують історики, візники були освіченими людьми та полюбляли дискутувати зі своїми пасажирами про філософію у творчості Карла Крауса.

Мало того, поширення фіакрів змусило трохи активніше працювати чернівецький муніципалітет. Міська влада почала рівняти вулиці міста, засипати ями, налагоджувати систему стічних канав та засипати вулиці гравієм.

Цей вид транспорту був одно- або двокінним. Зазвичай екіпажі чекали на своїх пасажирів на площах, перетині великих вулиць та біля готелів.

Користуючись відсутністю конкуренції інших видів транспорту, їхні послуги були дорогими. Дозволити собі користуватися фіакрами могли лише середні та заможні верстви населення. Попри це, фіакри розвивалися – 1902 року налічувалися 248 транспортних підприємств. Багато з них були приватними візниками.

У візників виникла конкуренція

Проте фіакристам не пощастило опинитися у часи стрімкого прогресу. Вже на самому кінці ХІХ століття у Чернівцях з’явилися трамваї, а з 1905 року містом курсували ще й омнібуси (багатомісні карети на кінній тязі). Ці два види транспорту забезпечували майже все місто: трамваї їздили через центр, а омнібуси – з центру до околиць.

Та роботи фіакристам все одно вистачало – вони доставляли пасажирів туди, куди не їхав багатомісний транспорт. Крім того, фіакрів було набагато більше. На відміну від трамваїв та омнібусів, екіпажі фіакристів не доводилося чекати. А ті, хто міг собі дозволити витратити більше грошей, не товклися у переповненому громадському транспорті.

Та все ж трамваї з омнібусами відібрали чималу частку клієнтів у приватних візників. Звісно, це викликало обурення фіакристів, і вони розпочали війну із новим міським транспортом. Користуючись тим, що перші трамвайні вагони та омнібусні карети були відкритими, візники обкидали пасажирів громадського транспорту камінням та багнюкою. А коней, що тягнули карети омнібусів, могли навіть поранити або облити мідним купоросом.

Ще однією новою проблемою для міста виявилося велике скупчення транспорту. У Чернівцях фіакри, велосипеди, трамваї, мотоцикли та автомобілі нерідко не могли поділити дорогу, а правила дорожнього руху ще не прописали для нових засобів пересування. Крім того, рух у Чернівцях у ті часи був лівостороннім.

Перше таксі у Чернівцях

Проте ера фіакрів завершувалася. 1906 року у Чернівцях з’явився перший автомобіль. Пізніше цей засіб пересування почав з’являтися в деяких заможних людей. Тоді ж у Чернівцях ввели в експлуатацію перше поштове авто.

Все це привело до зменшення кількості візників - 1910 року їх у місті налічували вже 105. А через три роки між Чернівцями та Садгорою відкрили автомобільний шлях, що стало поштовхом для появи перших автотаксі. Вони з’явилися 1914 року.

Тоді ж відкрився регулярний маршрут між Чернівцями та Садгорою під патронатом Австрійського автомобільного товариства у Відні. Тривалість поїздки складала півгодини, а її ціна становила одну крону.

Таксисти виявилися наступними, кого фіакристи долучили до списку своїх ворогів. Війна з автомобілістами була такою серйозною, що між обидвома сторонами нерідко виникали бійки. Мало того, кінні візники навіть влаштували страйк у центрі Чернівців. Щоправда, цю акцію розігнала поліція.

Натомість рух автотаксі набирав обертів. Разом із приватними автомобілістами у місті з’явилися ще й маршрутні таксі. Проти легковиків маршрутки були багатомісними, а проти автобусів – маломісними. Як і автобуси, маршрутне таксі було дуже вигідним транспортом для міської влади та дешевим для чернівчан. Для нього не потрібні ані рейки, ані електрообладнання, ані дорогі вагони, ані великі потужності електростанцій.

Проте нові засоби пересування не встигли повною мірою випробувати – із початком Першої світової війни майже усі чернівецькі автомобілі та автобуси реквізувала австрійська армія.

У місті таксували туринські «Фіати»

Відродження автомобілів як громадського транспорту, відбулося лише 1926 року. Тоді у Чернівцях вже панувала Румунія. На початку 1930-го на Буковині налічували досить велику для тієї пори кількість авто – 1200. З них майже 400 були у столиці нашої області. Через 8 років автомобілів у Чернівцях було вже вдвічі більше. Скільки з них працювали у таксі - невідомо.

Автотаксі ставали дедалі поширенішим транспортом. Регулярних автобусних перевезень на той момент ще не було, а кількість омнібусів та фіакрів значно скоротилася. Ціна на цей транспорт коливалася у межах 5 – 7 лей, залежно від відстані.

Лише з кінця 30-го року минулого століття у Чернівцях почали з’являтися перші регулярні перевезення маршрутних таксі. Для цього управління транспорту замовило невеликі автобуси «ФІАТ-622» з Турину. Вони вміщували 19 пасажирів, а потужність їхнього двигуна складала 65 кінських сил.

Ці таксі курсували трьома постійними та двома сезонними маршрутами. Постійні доповнювали автобуси та трамваї, везучи пасажирів до околиць. А сезонні мали на меті розвантажити рух на найбільш складних ділянках трамвайних та автобусних маршрутів.

Більше авто – більше аварій

Перша аварія з участю автомобільного транспорту у Чернівцях трапилася ще 27 березня 1914 року. Автомобіль, який рухався із шаленою на той час швидкістю 20 км/год., зіткнувся на хуторі Денисівка із підводою. Протаранивши її, поїхав далі, не скидаючи швидкості.

Проте регулярним явищем ДТП стали лише наприкінці 1930-х. Як зазначалося, кількість авто за десять років серйозно збільшилася. Це і привело до збільшення кількості аварій.

Наприклад, 23 жовтня 1937 року на вулиці Кучурул Маре автомобіль наїхав на віз, повний картоплі, буквально розтрощивши його. Водій авто зник із місця події і перебував у розшуку поліція.

28 квітня 1938 року знову зіткнулися автомобіліст і візник. Обоє коней фіакриста були поранені, і їх довелося застрелити. Того ж року одне з маршрутних таксі навіть збило дівчинку. Постраждала отримала важкі поранення та була непритомною.

Та попри все це, від автомобілів ніхто відмовлятися не збирався. Таксі і далі розвивалися. Так, з 1 жовтня 1938 року, згідно з постановою примарії, на усі приватні таксі встановили таксометри (тоді так звалися лічильники). За посадку пасажир сплачував одразу 10 лей. За кожні 400 метрів їзди – ще по 4 леї. Кілометр проїзду коштував 20 лей, 2 км – 30 лей, а 3 км – 40 лей.

Таксі перемогли фіакри у Другій світовій

Коли до Чернівців прийшла радянська влада, робота таксистів значно ускладнилася. Громадяни активно почали міняти гроші, а нові керівники забороняли комерційну діяльність. Та все ж таксисти зуміли вижити у таких умовах, та існували навіть під час Другої світової війни.

Зокрема 1942 року у місті налічували 30 приватних автомобілів та 20 візницьких екіпажів. Чисельна перевага автотаксі над фіакрами у воєнний час остаточно переконала, що час візників минув. У післявоєнний час фіакристи майже зникли, а таксі існують і в наші дні.

Олександр ЮХИМЕЦЬ