Джерело: Facebook - Сторінка Олександра Шацьких (З використанням інформації Едварда Туркевича, Марії Нікірса та Івана Снігура)

Спочатку її називали Мучна, бо вела до Мучної площі (зараз – Філармонії). Пізніше вона стала Поштовою. Потім мала ім'я Героя Радянського Союзу О.Худякова. А сьогодні знову – Поштова.

24 липня 1877 року на ній була відкрита біржа з торгівлі зерном, а також різним насінням, картоплею, спиртом, цукром, шкурами та лісоматеріалами.

Усього за півтора року на цій вулиці було збудовано одну з найкрасивіших будівель міста – Чернівецький поштамт. Його ввели в експлуатацію 1 листопада 1899 року. Це було підприємство зв'язку світового рівня із відповідним обладнанням. Працювати у ньому було дуже престижно.

У 1904-1905 роках на місці будівлі старої біржі звели нову гарну будівлю, яка чимось нагадувала будівлю паризької біржі, що і стало однією з підстав називати наше місто маленьким Парижем.

У 1907 році з одноповерхового був перебудований на п'ятиповерховий і готель «Готтліб», що знаходиться на Поштовій вулиці, а в 1910 році з двоповерхового на п'ятиповерховий – готель «Золотий лев». З двоповерхового в триповерховий був перебудований і будинок, що сусідить із поштамтом.

Ця одна з найкоротших, але жвавих міських вулиць з невеликою кількістю будинків, надавала центральній частині міста особливого шарму та краси неповторністю старовинних будівель. На ній окрім готелів та пошти розміщувалися десяток магазинів та кафе, редакція газети «Bukowiner Post», Буковинська торгово-промислова палата та філія банку Віденської банківської спільноти, яка активно сприяла розвитку буковинської промисловості, торгівлі, сільського господарства та міської громади, видаючи для різних інвестиційних цілей кредити. У цьому банку чернівчани легко та просто могли обміняти будь-яку валюту.

Розквіт вулиці закінчився з приходом радянської влади у 1940 році. Майже всі власники будівель, готелів та магазинів виїхали на Захід, залишивши все своє майно. 22 червня 1941 року, з нападом Німеччини на СРСР, радянська міська влада оголосила інформаційну блокаду, наказавши всім жителям негайно здати всі радіоприймачі. Пунктом здачі став внутрішній двір Біржі, який за кілька днів був закладений радіоприймачами вище за рівень другого поверху.

З ранку 1 липня 1941 року червоноармійці перекрили вулицю Поштову та стали обкладати дровами всі будинки, включаючи будинки на Центральній площі навпроти Ратуші. Жителів, які намагалися пройти солдатів, що стояли посеред вулиці, відлякували пострілами.  Організувавши вибухи та підпали будинків, підрозділ саперів-червоноармійців пішов у бік залізничного вокзалу. Це було варварське та безглузде знищення найкрасивішої частини міста, адже все цінне вже було ними вивезено (включаючи радіоприймачі з будівлі Біржі). Гасити пожежі не було кому. Пожежну частину разом з усією технікою було на той час евакуйовано. Жителі Поштової рятували своє майно наскільки це було можливо. До вечора всі будинки, включаючи будинки на Центральній площі та кілька будинків, що примикали до неї, на вул. Головній, вигоріли. Весь центр міста врятувало тільки те, що сапери мали мало вибухівки, тому вони підпалювали будинки за допомогою дров. Ця обставина врятувала і будівлю поштамту. Закладена та підірвана у його підвальних приміщеннях вибухівка, на щастя, призвела лише до вигоряння приміщень першого поверху. Радянські війська, що відступали, планували підірвати 40 найкрасивіших будівель міста, включаючи і Резиденцію митрополитів. На щастя, Бог відвів біду. Після війни місцева радянська влада поширювала брехню, що будинки згоріли внаслідок потрапляння авіабомби до будівлі Біржі.

6 липня 1941 р. до Чернівців увійшли румунські війська. Нова влада організувала розбір будинків, що згоріли на Центральній площі, а звільнений майданчик обгородили чотириметровим парканом, на якому пізніше рекламувалися фільми міських кінотеатрів.

Наприкінці 1940-х тут облаштували сквер із фонтаном-чашею, а міжбудинковий мур збільшили, добудувавши вгору, і стали використовувати для радянської пропаганди. А вулиця Поштова майже десять років залишалася зарослою густими бур'янами, своєрідним цвинтарем зруйнованого центру міста. І лише приблизно 1955 року знищені будинки почали розбирати. При розборі завалів у підвальних приміщеннях, де знаходився банк, виявили кілька десятків величезних металевих сейфів, що не згоряли. Розшукали старого ключника, який працював у банку і за Австрії, і за Румунії, який під наглядом охорони їх відкрив. Але замість золота та валюти там знайшли порожні шкіряні мішечки, у яких перевозили гроші. Очищену територію огородили від тротуару невисоким кам'яним парканом. На цьому майданчику розмістився пересувний московський цирк, який на той час приїхав до Чернівців на гастролі. Наприкінці 1950-х років на місці згорілих будівель звели п'ятиповерховий житловий будинок, який, звичайно ж, вулицю не прикрасив. Важкі сейфи банку не вивозили. Їх просто закопали під фундамент новобудови.

У радянські часи вулиця залишалася просто прохідною вулицею до Критого ринку на площі Філармонії. У 1960-х роках у вікні поштамту між статуями Гермеса та Іріди (які загрецькою міфологією передавали людям волю богів Олімпу) встановили годинник, що показує час у столицях основних країн світу. Такі ж були встановлені лише в Івано-Франківську. Однак у 1990-ті роки годинник зник. Дирекція поштамту заявила, що вони на ремонті. Однак на звернення до мера Федорука повідомити, де вони на ремонті, і коли їх встановлять на місце, була отримана відповідь, що відділ охорони культурної спадщини почав їх розшук. Досі шукають. На вулиці Поштовій, напевно, з початку 1960-х років працює магазин-старожил з продажу хліба, у якого на початку 1990-х збиралися величезні черги.

На вулицю Поштову ще чекає розквіт. Нині на ній працює кілька магазинів. Приміщення першого поверху багатоповерхового будинку навпроти поштамту почали віддавати під комерційні об'єкти. Вже відкрито відділення Нової пошти та кафе «Vchasno». З кута вул. Поштовою до площі Філармонії створили пішохідну зону, і на ній вже відкрили літню торгівлю три кафе. Найближчими роками на Центральну площу чекає реконструкція з організацією повністю пішохідного центру міста. Навколо пам'ятника Шевченку буде затишний зелений сквер, що примикає до вулиці. У приміщення колишнього магазину «Фокстрот» із приміщення на розі вул. Головна-Кохановського переїде (з організацією великої кількості посадкових місць) піца «Шо шо». У приміщенні колишніх кас Аерофлоту відкриється десерт-кафе "Мантулки". Все це привабить безліч чернівчан та гостей міста та пожвавить цю чудову старовинну вулицю.

(З використанням інформації Едварда Туркевича, Марії Нікірса та Івана Снігура).