Джерело: Facebook - Сторінка Олександра Шацьких (за матеріалами статті Сергія Воронцова «Чому Сталін на Чернівці образився)

Після захоплення Північної Буковини радянськими військами 29 червня 1940 р. до Чернівців приїхали радянські письменники та кореспонденти центральних газет. Їхнім завданням було показати радість місцевого населення з приводу цієї події. Серед них був письменник та кореспондент головної газети «Правда», який народився у Макіївці, Олександр Авдєєнко.

За кілька днів у газеті «Правда» було надруковано його статтю «У Чернівцях», передруковану згодом і в червоноармійській газеті. У ній, за спогадами Авдєєнка, захоплений красою нашого міста він писав: «Моря у Чернівцях, як відомо, немає. Але воно тут відчувається всюди. Небо високе, чорне, з великими чистими зірками, які бувають лише над морем у теплі липневі ночі. Майже всі будинки мають великі відкриті балкони, які так люблять приморські жителі. Багато кафе, ресторанів розташувалися прямо в тіні дерев, на верандах. Багато чернівчан вдень і ввечері ходять центральними вулицями в коротеньких до колін штанах. Схоже, вони щойно повернулися з пляжу. Від кожної вулиці тут чекаєш, що вона виведе тебе на морську набережну.

Трамваї, автобуси пофарбовані у світло-пісочний колір, що захищає від сонця. Доріжки, алеї скверів, парків утрамбовані відшліфованою дрібною морською галькою. Тисячі жовтих, червоних, синіх та блакитних реклам, вивісок – так само, як у приморських балканських містах, винесені на край тротуарів перпендикулярно до вулиці прямо над головами пішоходів. Витончена в способах впливу на покупця реклама десятків світових фірм кричить про голландського каучука, французьких парфумів, американських радіоприймачів, патентованого взуття, палестинських апельсинів, італійських лимонів.

На кожному розі майже у кожному будинку є кафе чи ресторан. Напрочуд багато магазинів. Здається, все місто складається з них. У красивих багатоповерхових будинках, облицьованих мармуром та гранітом, із дзеркальними вікнами, розташувалися банки, торгові контори, представництва. У парках, скверах, на галявинах, підстрижених та вирощених за англійським зразком, багато лав для охочих відпочити. У самому центрі міста, де розташована неймовірна за красою площа, немов із басейном посередині, але замість води, заповненої квітами та газонами, розташований так званий національний театр. Є у Чернівцях близько двох десятків кіно. Є міська бібліотека. Ось, здавалося б, гарне культурне місто, створене для радісного життя людини…»

Далі у статті Авдєєнко писав про класову боротьбу і як страждають чернівецькі бідняки. Але писав про це якось непереконливо. В інших кореспонденціях він писав про «буковинських хлопчиків, які розгулюють недільними чернівецькими базарами, з пір'ям фазанів на капелюхах», про «місто, де папуги витягують листи щастя» та про «лекції про радянську владу в цирку Шапіто».

Ці кореспонденції привернули увагу Сталіна. У юності Сталін писав привернули увагу поціновувачів вірші грузинською мовою. У вересні 1901 р. у Баку почала друкуватися нелегальна газета "Брдзола" ("Боротьба") і передова її першого номера належала двадцятидворічному Йосипу Джугашвілі - Сталіну. Будучи при владі, він завжди контролював зміст центральних радянських газет. Перш ніж надрукувати основні, важливі статті газет, їх редактори давали Сталіну на затвердження. І стаття Авдєєнка про Чернівців Сталіну не сподобалася.

9 вересня 1940 року відбулося розширене засідання Оргбюро ЦК ВКП(б), на якому з розгромною критикою Авдєєнко виступив секретар ЦК Жданов, письменники Н.Авсєєв, Н.Погодін, А.Фадєєв. Як згадує Авдєєнко, Жданов, прочитавши початок статті, сказав: «Ось як радянський письменник Авдєєнко описує буржуазне місто Чернівці». І тут пролунав голос Сталіна: «Тягне його туди… за кордон. Бач, як розхвалив Чернівці! Подумаєш! Теж мені місто, Чернівці. Бували там, бачили. У них вулиці вузькі, тому будинки та площі мають ефектний вигляд, вони на контрастах працюють. А місто непоказне.»

Сталіна розгнівало те, що Чернівці, за його словами, «написані (Авдєєнком) весело, на них фарб вистачило, а на наші Чернівці фарб не вистачило».

Насправді Авдєєнко у другій частині статті написав усі необхідні владі слова. Але вони були нудними, тоді як опис Чернівців був яскравим, живим. І як літератор Сталін здогадувався, що нудне завжди програє цікавому. Тому його виступ та розгляд статті на засіданні Оргбюро – це своєрідна вказівка всім літераторам цікаво описувати його країну.

Очевидно, що Сталін бував у Чернівцях до Жовтневої революції. У грудні 1905 р. він був делегатом від Кавказького союзу РСДРП на першій конференції РСДРП у Таммерфорсі (Фінляндія), де вперше зустрів Леніна. У травні 1906 року делегат від Тифліса на IV з'їзді РСДРП у Стокгольмі. У 1907 р. делегат V з'їзду РСДРП у Лондоні. Саме в цей період він міг бути проїздом у Чернівцях.

З австрійського часу Чернівці славилися магазинами та салонами модного європейського одягу найостанніших моделей усіх сезонів. І на засіданні Оргбюро Авдєєнко, який завжди дбав про свій одяг, сидів у гарному піджаку та краватці, купленому в Чернівцях. Помітивши це, Сталін сказав: «Ви ж, напевно, закупилися в Чернівцях барахлом. Вас називають у Макіївці барахольщиком, тому й місто вам сподобалося».

Після цього опрацювання Авдєєнка було виключено з партії та Спілки письменників, втратив посвідчення спецкора «Правди» і повернувся до Макіївки на шахту, де колись працював його батько. Не допомогло і те, що у 1935 р. він виступив на VII Всесоюзному з'їзді Рад з промовою, яку під заголовком «За що я аплодував товаришу Сталіну», опублікували всі центральні газети: «Я пишу книги. Я - письменник, я мрію створити незабутній твір, - все завдяки тобі, великий вихователь Сталін. Коли моя улюблена дівчина народить мені дитину, перше слово, якому я його навчу, буде Сталін ».

1941 р. його не взяли добровольцем на фронт. Але в 1942 році він закінчив мінометне училище і був направлений в діючу армію. Служив військовим кореспондентом, писав нотатки та нариси для кількох газет. Безуспішно посилав нариси до «Червоної зірки», поки один із них – «Спокута кров'ю» про колишнього офіцера, який здійснив у штрафбаті подвиг і нагороджений ордером, редактор газети не послав Сталіну. Вночі пролунав телефонний дзвінок: «Можете друкувати. Авдєєнко викупив свою провину». Нарис було надруковано у липні 1943 р.

Так краса нашого міста вплинула на долю однієї, захопленої ним людини. А Чернівці завжди були і завжди будуть одним із найпрекрасніших міст Європи.

(за матеріалами статті Сергія Воронцова «Чому Сталін на Чернівці образився)