Джерело: Молодий Буковинець

Відомий історик Раймунд Фрідріх Кайндль у книзі "Історія міста Чернівців" згадує про різні парки. Починаючи з 70-их років ХІХ століття, у місті з’явилися парк Франца Йосифа, парк Піно, парк на Габсбурзькій височині та парк Шіллера. Зі старих листівок відомо і про інші парки та сквери: на височинах Гьобельса (сьогодні це господарська площа у районі вулиці Богуна), Стрілецькій.

Один із найдавніших міських парків виник на височині за Резиденцією митрополитів, закладений у 1888 році. Зараз це – парк імені Юрія Федьковича. Колись цю місцевість називали Домник або Панська гора. У 1880-их роках її перейменували в Габсбурзьку височину або гору Габсбургів. У народі її називали гора Гарбуз.

Тут були кав’ярня і затишний ресторанчик з альтанками та дерев’яними столиками. У затінку дерев чернівчани смакували вином і холодним свіжим пивом. Пізно ввечері, після забави, їх розвозили додому фіакрами, навіть якщо будинок знаходився за п’ять хвилин ходьби від парку.

Про парк на горі Габсбургів у своїй книзі "Моє перше життя" згадує письменник Вернон Кресс: "Свого часу там був навіть наглядач – високий вусатий поляк у зеленій формі й кепці такого ж кольору". Він стежив за парковими насадженнями, газонами, чистотою алей, виганяв безпритульних собак. Теплої пори у парку завжди було людно. Дорослі та діти відпочивали на шезлонгах.

У ХХ столітті тут був чудовий літній театр, різноманітні атракціони, на яких можна було кататися безкоштовно, а влітку працював дитячий табір. Взимку в парку влаштовували ковзанку.

Підприємливий чернівчанин Йозеф Ґьобель, броварня якого знаходилася в підніжжі пагорба, вирішив упорядкувати схил, яким містяни спускалися до залізниці. Так тут з’явився ресторан з альтанками. Звідси відкривалися чудові види на привокзальну площу, річку Прут, Садгору та околиці. Це заохочувало чернівчан навідатися сюди та скуштувати смачного пива.

За спогадами просвітника Миколи Гараса, чернівецька інтелігенція облюбувала сад-ресторан і частенько проводила свої зібрання. Тут, зокрема, бували депутати Буковинського сейму Євген Пігуляк і Степан Смаль-Стоцький.

На великій терасі відбувалися концерти, музичні зустрічі. Скажімо, у травні 1891 року на Göbels Höhe провели Паркове свято, на якому виступила музична капела 41-го полку.

Проіснувало узвишшя Гьобелля до 1964 року. Тоді стався потужний зсув ґрунту в цій місцевості, який поховав залишки колишньої окраси міста. Опісля жодні відновлювальні роботи не проводили. Алеї перетворилися у непрохідні хащі, заросли доріжки. Із забуття узвишшя Ґьобеля намагаються витягнути активісти, митці, краєзнавці. Та поки що нічого не зроблено.

Нині про давні часи нагадують залишки "Цісарської скелі" з барельєфом австро-угорського імператора Франца Йосифа І. Він споруджений у вигляді старовинної фортеці. Бронзовий барельєф цісаря відлили у Відні. Пам’ятник урочисто відкрили 18 серпня 1908 року під музику оркестру легендарного 41-го полку. Пізніше його неодноразово плюндрували.

Підготувала Надія БУДНА
Фото з приватної колекції Едварда Туркевича